Це була
вулиця
Миру

Історії зі знищених росією міст

Ці історії — спогади людей зі сходу, які жили на вулицях Миру чи працювали там. Вулиці і площі Миру у Бахмуті, Маріуполі, Часовому Ярі, Сіверськодонецьку, Попасній та Вугледарі з’явилися після декомунізації. Нині від них мало що залишилось. Але вони пам’ятають мирне життя.

Тож у спецпроєкті “Це була вулиця Миру. Історії зі знищених росією міст” ми розповідаємо про знищені вулиці і площі Миру у розбитих російським військом містах сходу. Пригадуємо усі ключові події та мирне життя.

Вугледар

фото: 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців

«Ми жили у “блакитному будинку”, він був один такий у місті. Якби не війна, ми би з чоловіком там зустріли старість»

Оксана Гончарова

Жителька Вугледару

Будинок на вулиці Миру, де мешкала Оксана Гончарова, був один такий на все 15-тисячне місто. А все через колір — багатоповерхівка була облицьована блакитними кахлями. Квартира у «блакитному будинку» залишилась Оксані від батьків, які отримали її одними з перших, бо батько дівчини працював у гірничо-рятувальній службі.

Нині Вугледар розбитий і окупований російськими загарбниками.

Читати спогади

Попасна

фото: Ірина Крамаренко

«Я і зараз живу на вулиці Миру. А мою квітучу вулицю Миру у Попасній розбили»

Ольга Єрмоленко

Жителька Попасної

Ольга Єрмоленко жила у Попасній на вулиці Миру з 1980 року. Щоправда, до 2015 року вона називалася Леніна. Будинок пані Ольги — дев’ятиповерхівка, спалахнув, наче свічка, після одного з обстрілів навесні 2022, коли росіяни почали повномасштабну війну проти України.

Попасна — одне з найбільш зруйнованих міст.

Читати спогади

«Нею несли 200-метровий стяг України. А потім знищили»

Ірина Крамаренко

Жителька Попасної

Ірина Крамаренко з особливим теплом пригадує головну вулицю Попасної, яка переходила у площу Миру. Саме тут відбувалися усі важливі події для Попасної — і концерти та фестивалі, і на цю вулицю зайшли бійці батальйону «Донбас», коли у 2014 році місто звільнили від російських окупантів.

Читати спогади

Часів Яр

фото: Ірина Черняк

«Від життя на вулиці Миру у мене залишилась прописка у паспорті і ключі від квартири»

Ірина Черняк

Жителька Часового Яру

Ірина Черняк прожила у Часовому Ярі на вулиці Миру 15 років — до квітня 2022. Трохи більше, ніж через рік — у жовтні 2023, її затишна квартира у триповерховому будинку у Часовому Ярі згоріла від обстрілів. Ірина дуже любила і своє місто, і свою оселю.

І вулицю Миру, яка до декомунізації називалася Першотравневою, а ще носила ім’я російського співака Кобзона.

Читати спогади

Сіверськодонецьк

фото: Nikola Skuridin

«Перед повномасштабним вторгненням на площі Миру був великий військовий парад. Несли величезний прапор України»

Віра Попсуй

Жителька Сіверськодонецьку

Чи не пів життя Віри Попсуй пройшло на проспекті Миру. Будувала Льодовий палац і відбудовувала сквер Гоголя. Пані Віра більшу частину життя пропрацювала у місцевій раді, розташованій на центральному проспекті міста — проспекті Миру.

Вона пам’ятає проспект Миру і його розвиток з 1970-го року.

Читати спогади

Маріуполь

фото: Ігор Єфремов

«Від мого будинку залишився котлован, який заростає бур’яном. росіяни «обнулили» моє життя»

Ганна Котельнікова

Жителька Маріуполя

Ганна Котельнікова все життя прожила на проспекті Миру у Маріуполі. Він був свідком свят і буднів, радощів і тривог, символом боротьби та звершень. Це був дійсно центральний проспект, який об’єднував усіх і все: від урочистостей, активностей, мітингів до буденних прогулянок. Для Ганни він завжди був уособленням дому.

Її будинку більше нема — росіяни його спочатку розбили, а потім знесли.

Читати спогади

Бахмут

фото: Костянтин та Влада Ліберові

«Ми жили прямо у серці міста — на вулиці Миру. Я вже попрощалась зі своїм будинком»

Наталія Волошина

Жителька Бахмута

Колись вулиця Миру в Бахмуті була уособленням життя — паради, ярмарки, святкові гуляння та дружні містяни. Для Наталії Волошиної це була не лише центральна вулиці міста, а справжній центр її дитинства, юності та сімейного життя. Нині від неї, як і від Бахмута загалом, залишились руїни. Наталія попрощалась зі своїм будинком на вулиці Миру, але береже у серці спогади про ті часи, бо вони — єдине, що залишилось від минулого життя.

Читати спогади